POPA ReconМожливо, саме страшне в обнуленнях / помилках / регресії / втратах не змарнований час…
Можливо, саме страшне в обнуленнях / помилках / регресії / втратах не змарнований час… Відчуття, яке змушує передивитися ілюзії свого потенціалу. Ніби віра стосовно майбутнього повністю хибна. Не буде мільярдів, не побачиш усі бажаючі місця світу. Життя буде «простим», а якщо не припинити гнатися за чимось, чи не перебудувати ставлення, то ще й наповненим стражданнями. А ця віра ключ до всього. До швидкого підйому з ліжка, до пізнього затримання біля робочого місця, до правильних «псевдоризиків». То як тоді бути? Сорі, кому нагнав смуток. Давно тут подібних постів не було
The excerpt is quoted from a public Telegram channel, which owns its text.